Останні події

Кіровоград - місто багатьох обіцянок

 

Чи давно ви озирались прогулюючись Кіровоградом? Чи все з побаченого вас задовольняє? А якщо ні, то чому ж ми нічого не міняємо?

Проблема в тому, що люди по своїй природі вельми пасивні, а вже в наш час пасивність переросла в цілий культ невтручання. Ми можемо ігнорувати майже все, поки нас це напряму не стосується. Згадаймо найпростіші приклади – дороги міста. Кожного дня ми йдемо-їдемо на роботу чи навчання, не особливо задумуючи над тим, чому ж в Кіровограді так туго з нормальним дорожнім покриттям. Ви можете не погодитись, мовляв «на головних вулицях все нормально», чи в «інших містах ще гірше». Проте ми живемо саме тут і не лише в центральних районах. Відійдіть від центральної вулиці на квартал і ви опинитесь в зовсім іншому світі. Мене, наприклад, вражають вулиці Пушкіна, Покровська, Пролетарська. Таке відчуття, що втрапив у післявоєнні роки. Будівлі напіврозвалені, дороги навіть навіть не у вибоїнах – в ямах. І це при тому, що міська влада виділяє кожного року не менше 300 тис. грн. на ремонт доріг. Знаменитий «ямковий» метод мабуть бачили всі. Напевне подібні новаторські методи коштують немало, тому й відремонтованих доріг у нас катма. Дуже цікавою видається на цьому тлі заява Андрія Ніколаєнка проте, що Кіровоградська область в цьому році ввійшов в пятірку областей на ремонт доріг в яких заплановано найбільше коштів у держбюджеті. Можливо варто навчити підлеглих ефективному використанню виділених коштів і зробити хоч з десяток людських доріг? Чи цього річ знову кошти підуть внікуди? І це я ще не згадував про прийняту у нас практику ремонту, що радує більш за все водіїв. Маю на увазі вирізання, на проміжку кілометрів так 5-7, шматків дорожнього покриття. Мало того, що такий ремонт не відповідає жодним технологічним нормам, так у нас ще й люблять виконувати ці роботи на протязі тижнів так двох-трьох. А водії нехай почекають.

Окремо хотілось би згадати «добрі діла», урядовців місцевого та обласного рівнів. У нас чомусь не вміють працювати, нехай не багато, проте нормально. Все має буди з розмахом, пафосом, фанфарами та гучними відкриттями. От тільки користі не багато. Я вже згадував минулого року про театр ім.. М.Кропивницького, його гучне, якщо не сказати епічне відкриття попри незакінченість всіх робіт. Проте як виявилось це був лише початок. Куди поділась значна частина з 160 мільйонів що було витрачено на реконструкцію стало зрозуміло з місяць тому, коли оздоба з театру стала поступово злазити як грим. Мармур тріскається, шви на колонах видно неозброєним оком метрів так з десяти, місцями клаптями злізає фарба, а в приміщенні з’явилась пліснява. З такими темпами, через пів року приміщення знову доведеться реставрувати.

Минулоріч було також два великих відкриття спортивного спрямування – майданчик для воркауту біля Спортшколи та рампи для скейтерів, роллерів біля філармонії. Вельми похвально, проте дещо насторожує ціна - 200 та 300 тисяч відповідно. І якщо з рампою ще зрозуміти можна, все ж таки виконували роботу хлопці з Івано-Франківська на договірних засадах (хоча скажу чесно, не розумію куди там можна було витратити стільки грошей). То от з майданчиком для воркауту виникають питання. Тим паче влада відкрито заявляла про те, що у виробленні деталей (нарізанні труб я так розумію) допомогу надала всім відома 6-та колонія (тобто працювали засуджені, простіше кажучи). Звісно, проект хороший і дійсно корисний, а проте чи вартує він двохсот тисяч? Вельми сумнівно. Я власноруч, з товаришем обміряв кожен снаряд на майданчику, та в інтернеті підшукав сайти металопрокату для визначення приблизної вартості проекту. Разом зі зварювальними роботами весь цей проект затягував ну максимум на 80 тисяч, та й то, якщо припустити, що труби використовувались нові, в чому я вельми сумніваюсь.
Нам просто замилюють очі, створюючи імітацію діяльності. Створюючи ілюзію старанної та напруженої роботи, проте без кінцевого результату. Конференція «Креативне місто», яке було так широко рекламовано паном Шаталовим, уже після переїзду до Києва, одна з подібних ілюзій. Я погоджуюсь створення позитивного іміджу Кіровограда та маса креативних ідей по брендингу це добре, а проте. Де реалізація? Де хоча б мінімальна робота по стабілізації роботи комунальників, де нормальні парки та дороги? Чого вже далеко ходити, де нормальна прибережна зона в центрі міста? Всі без винятку політики розмахували руками з криками «зробимо набережну чистою», «наставимо лавочок, пам’ятників, засадимо квітами». Ну і?

Ківоградці, як на мене варто задуматись, що нам потрібно – слова чи реальні дії. Першого ми чули немало, а от з другим явні проблеми.

 

 

  12 Квітеня 2013 +Коментар | подобається