Останні події

ВЕЛИКІ БІДИ МАЛЕНЬКИХ ЛЮДЕЙ

 

Почнемо розповідь із п’яти тисяч гривень. Саме стільки коштує операція на очах для жительки нашого міста Гладун Галини Григорівни. Інакше попереду – темрява, повна сліпота. Спробуйте заплющити очі й зробити хоч щось, хоча б приготувати поїсти чи вийти на вулицю. Уявіть, що це - назавжди. Але всього п’ять тисяч гривень – і ви врятовані. Кажу «всього», тому що в порівнянні зі сліпотою це дійсно копійки. Але в жінки цих грошей немає. З її пенсією вона може зібрати їх за півроку, а за що весь цей час жити? Діти могли б допомогти – так син загинув в Афганістані. Загинула  рідна кровиночка, майбутній годувальник. Афганці зібрали дві тисячі (більше важко, не розкішно живуть усі). Допомогла міська влада, «виділила» з бюджету ще тисячу. А ще дві тисячі? Міська спілка «Ветеранів Афганістану» звернулася з проханням про допомогу до окружного виборчого штабу партії «УДАР» Віталія Кличка. І звичайні люди, наші сусіди чи знайомі, просто жителі нашого міста допомогли! Це була не партійна, не політична акція. Це був людський вчинок, кожен відірвав ці гроші від своєї сім’ї, але

допомогли.

Але ж скільки таких матерів в одній тільки Знам’янці? А в Україні? Навіть не кажучи про операції, вони не мають змоги купити найнеобхідніші ліки! І не завжди діти можуть допомогти: буває, що мамина пенсія – єдине джерело існування для сім’ї.

Політики нам говорили, що раніше ми жили погано. Ми будемо жити краще, говорили вони. Нам би, дурням, тоді й запитати: «а ми?». І бачите, таки не збрехали! Як же добре вони зажили! Мільйонерами й мільярдерами на душу злиденного українського населення ми забезпечені не гірше передових країн світу. І не гривневими мільйонерами, доларовими! У списках кандидатів до майбутнього парламенту є й такі бідняки, як сяючий із кожного білборда, на кожному розі вулиць, присутній при ремонті кожної вигрібної ями благодійник Олександр Єдін! І статки його складають 74 мільйони доларів США, і він 123 у списку найбагатших людей України! А нам чомусь жити все важче й важче… Маємо, що маємо.

І хтось дійсно має непогано. А людина, яка віддала роки життя праці на державу, віддала здоров’я, віддала найдорожче, власну дитину – що має вона? Одиноку незабезпечену старість. І просить допомоги в людей. Добре, афганці не зрадили пам’ять загиблого побратима, не забули обов’язку перед матір’ю. Добре, якраз нагодилися вибори й існував виборчий штаб «УДАРу». А завтра? А де ж допомога таких, як нині діючий депутат Єдін? Де виплати «Дітям війни»?

І якщо вже заговорили про вибори, то чи не час обрати владу, яка дбатиме про людей? Не про окремих, а про всіх? Про матерів і батьків, які заслужили, напевне, краще ставлення з боку держави. Про їх дітей, яким треба дати роботу й таку зарплату, щоб їм вистачало і на свою сім’ю, і на допомогу батькам. Про їх онуків, яким доведеться жити в цій країні. Подумайте: ви хочете, щоб ваші діти жили у сьогоднішній Україні?

Може, час обрати нову владу? Поки ще є можливість…

 

  1 Жовтня 2012 +Коментар | подобається